Пам’ятки архітектури німецьких та українських переселенців у Бойківській селищній громаді крізь призму інформаційного протистояння

Анотація

Мета дослідження – проаналізувати архітектурні пам’ятки німецьких і українських переселенців у
Бойківській селищній громаді як носії історичної пам’яті та символічного змісту, відобразити трансформації локаль-
ної ідентичності та показати їхню роль у сучасному інформаційному протистоянні, що триває на тлі московської
агресії проти України.

Наукова новизна полягає у поєднанні традиційного історико-архітектурного аналізу з цифровими методами
геопросторової розвідки (GEOINT, IMINT), що дозволило виявити раніше невідомі або частково зруйновані об’єкти
колоністської та бойківської архітектури, реконструювати їхню історію та семантичні коди, а також відтворити
зміну етнічного та культурного складу населення. Методологія включає крім типових історико-генетичного і типо-
логічного аналізів, джерелознавчі та іконографічні методи спеціальних історичних дисциплін, просторове досліджен-
ня за допомогою Google Earth, Google Maps та супутникових знімків різних періодів, а також зіставлення архівних
документів, топографічних карт і локальних свідчень.
Висновки. У результаті дослідження встановлено, що архітектурні об’єкти німецьких лютеранських колоніс-
тів, такі як молокозавод у смт. Бойківське та забудова села Мічурине (колишній Грінталь), були перетворені після
війни на радянські виробничі й житлові комплекси, а згодом стали носіями локальної української ідентичності після
переселення бойків і лемків. Вони зберігають сліди різних культурних та господарських впливів, виступаючи елемен-
тами культурного спротиву та свідченням тривалості української присутності на Донеччині. Обгрунтовано, що
навіть об’єкти без офіційного охоронного статусу є цінними носіями історико-культурної спадщини та потребують
документування, збереження й введення до наукового обігу.