Протиправні вчинки солдатів російської армії щодо селян Подільської губернії у ХІХ ст.

Анотація

Анотація. Мета: на основі виявлених та опрацьованих архівних джерел скласти комплексну картину соціальних
взаємовідносин, зокрема тих її аспектів, які пов’язані із причинами (мотивами), наслідками, суспільною реакцією
громад, органів цивільної влади та військово-судових установ на кримінальну агресію солдат стосовно до селян та
їхнього майна.
Наукова новизна результатів дослідження. По-перше, в результаті продовження дослідження архівних
матеріалів діяльності імперських судових установ на Поділлі у ХІХ ст., переважно у фондах Державного архіву
Хмельницької області, вдалося знайти та опрацювати відомості та документи які відкривають нові аспекти їх
діяльності чи доповнюють ті, які вдалося знайти у попередні роки. Це дає можливість більш детально зрозуміти
мотивації та ментальність злочинців в одностроях. По-друге, у світлі подій сучасної повномасштабної російськоукраїнської війни чітко проглядаються історичні паралелі окупаційної політики російської імперії у ХІХ ст. та
теперішньої російської федерації у ХХІ ст. Отже, з високою ступеню вірогідності можна підтвердити та
спрогнозувати поведінку московських солдатів на окупованих територіях, які під гаслами «рускаго міра» здійснюють
геноцид українського народу.
Методологія. У роботі використано метод систематизації, який допоміг упорядкувати інформацію,
подати матеріал у логічній послідовності, детально проаналізувавши досліджувані події та явища. Структурносистемний метод дозволив виділити об’єкт дослідження та вивчити його в межах раціонального пізнання, уникаючи
тенденційності інтерпретації емпіричного матеріалу (законодавчі акти, нормативні документи губернських органів
влади, спогади учасників, статистичні відомості). Метод діалектичного вивчення історичного процесу дав змогу
розглянути визначену проблематику в розвитку і суперечностях. Зважаючи на потребу розкриття властивостей
і виявів досліджуваного процесу як історичної реальності й для визначення ролі окремих представників військового
командування, регіональної й губернської адміністрації, місцевого управлінського апарату в суспільних зрушеннях,
використано біографічний та історико-генетичний методи. Залучення ретроспективного методу дало змогу
абстрагуватися від сьогодення та поступово вникнути в реалії життя Поділля окресленого періоду, визначити його
особливості й закономірності розвитку.
Висновки. Кримінальна агресія щодо мирного населення з боку солдатів армії російської імперії ХІХ ст. є
закономірним явищем викликаним суспільним світоглядом, ментальністю московитів та самим змістом (сутністю)
системного облаштування збройних сил московії-росії впродовж імперського періоду, естафету якого потім підхопила
совєтська та путінська армії. Як свідчать архівні документи — це була армія укомплектована злодіями, крадіями та
мародерами, зміст існування яких сформувався в умовах жорстокого ставлення до них з боку офіцерського корпусу,
муштри, багаторічних важких умов проживання та харчування. Не бажання частини солдатів адаптуватися до
фізичних знущань та злиднів, зумовило психологічний спротив та несприйняття кріпосницької системи імперського
війська, які вилилися у прояви кримінальної агресії до мирного населення. Такою російська армія продовжує залишатися й у ХХІ ст. ретельно зберігаючи і пропагандуючи традиції своїх пращурів. Відчуваючи безкарність її солдати на загарбаних чи анексованих територіях поводили і поводять себе як окупанти, завжди перебуваючи у ролі бездумного інструмента імперської політики.