Міністр земельних справ В. М. Леонтович: фінал аграрної реформи гетьмана Павла Скоропадського (жовтень – листопад 1918 р.)
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Метою дослідження є висвітлення участі міністра земельних справ В. Леонтовича в реалізації
аграрної реформи, його впливу на її завершальну стадію.
Наукова новизна: вперше спеціально досліджено діяльність В. Леонтовича як міністра гетьманського уряду.
Висновки. Прийшовши до влади, П. Скоропадський задекларував проведення широкої аграрної реформи,
базованої на приматі права приватної власності. У травні – серпні апарат міністерства і спеціальна земельна комісія
підготували низку важливих для реформи законопроектів. Однак сам механізм купівлі Державним земельним банком
земель у поміщиків для продажу малоземельним селянам не був задіяний. Восени 1918 р. П. Скоропадський усвідомив всю
небезпеку затягування земельної реформи. Новим міністром земельних справ став відомий український діяч, поміщик
і меценат В. Леонтович. Його урядова діяльність тривала всього два тижні. Він займався формуванням особливої
земельної наради, яку так і не встиг завершити. На вимогу П. Скоропадського подав план проведення земельної
реформи, до якого той незабаром втратив інтерес. Уряд схвалив кілька законопроектів, підготовлених ще попереднім
міністерством. Однак на хід земельної реформи вони вплинути вже не могли. Нові геополітичні реалії змусили
гетьмана шукати порятунок української державності на шляху відродження Росії. Земельна реформа настільки
втратила сенс, що в структурі нового уряду профільного міністерства вже не було. В. Леонтович ретроспективно
намагався дещо гіперболізувати власну роль у проведенні земельної реформи. Прогетьманська історіографія також пов’язує її насамперед з його іменем, ігноруючи авторитетне однозначне твердження П. Скоропадського: «Закон
був розроблений Колокольцевим». В. Леонтовича спіткала нелегка емігрантська доля і тільки літературний талант
дозволив отримати засоби для існування.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Посилання
Bilousko O. (Ed.) (2005). Novitnia istoriia Poltavshchyny (I polovyna XX stolittia). [Recent history of Poltava region]. [The first half of the 20th century]. Poltava. [in Ukrainian].
Chykalenko, Ye. (2004). Shchodennyk (1918-1919). [Diary (1918-1919)]. Kyiv. [in Ukrainian].
Doroshenko, D. (2007). Moi spomyny pro nedavnie mynule (1914-1920 rr.). [My memories
of the recent past (1914-1920)] Kyiv. [in Ukrainian].
Kubiiovych, V. (Ed.) (1994). Entsyklopediia ukrainoznavstva: Slovnykova chastyna. [Encyclopedia of Ukrainian studies: Dictionary part], 4. Lviv. [in Ukrainian].
Leontovych, O. (2012). Volodymyr Leontovych – pysmennyk i metsenat [Volodymyr Leontovych is a writer and philanthropist]. PamiatkyUkrainy. [Monuments of Ukraine], 8, 14-25. [in
Ukrainian].
Leontovych, V. (2005). Zibrannia tvoriv. [Collection of works], 3. Kyiv. [in Ukrainian].
Skoropadskyi, P. (1995). Spohady. [Memoirs]. Kyiv; Filadelfiia. [in Russian].
Smolii, V. (Ed.). (2009). Entsyklopediia istorii Ukrainy [Encyclopedia of the history of
Ukraine], 6. Kyiv. [in Ukrainian].
Ukrainski istoryky XX stolittia: Biobibliohrafichnyi dovidnyk [Ukrainian historians of the
th century: Biobibliographic reference]. (2009), 2, 2. Kyiv. [inUkrainian].
Verstiuk, V. & Ostashko, T. (1998). Diiachi Ukrinskoi Tsentralnoi Rady. Biohrafichnyi
dovidnyk. [Members of the Ukrainian Central Council. Biographical directory]. Kyiv. [inUkrainian].