Кооперативний ідеал «артільного батька» М. В. Левитського: ілюзія соціальної рівноваги
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Метою статті є висвітлення життєвого шляху засновника першої в Україні хліборобської артілі, видатного українського кооператора, громадського діяча Миколи Васильовича Левитського, якого називали «артільним батьком» за послідовне просування кооперативного ідеалу в українському соціумі другої половини XIX –
початку ХХ ст.
Наукову новизну дослідження визначає поєднання історичного та історіографічного дискурсів в оцінці
прикладного застосування М. Левитським кооперативних ідей для організаційно-господарської діяльності селян. Виявлено самобутній зв’язок громадсько-політичної, просвітницької та державницької форм індивідуальної участі
«артільного батька», його ментальна і світоглядна мотивація. Соціалістичні марення «народників» були реалізовані в хліборобських артілях М. Левитського, але у ті роки вони не мали типових ознак кооперативних товариств. Пролито світло на його «опозиційне» ставлення до радянської влади, особливо наприкінці 20-х рр. ХХ ст.
Методологію дослідження становлять сучасні способи біографістики, а також класичні науково-історичні
технології (історично-порівняльний, проблемно-хронологічний, текстологічний). Динамічність соціальних форм і політичних систем у революційні роки вимагала виваженого застосування структурно-функціонального підходу, критичного ставлення до світоглядних і ментальних трансформацій особистості, їхнього самобутнього дуалізму у повсякденному житті.
Висновки. Феномен хліборобських артілей М. Левитського полягав у тому, що вони виявилися першими формами гуртового обробітку землі, організації спільної праці, розподілу її результатів між учасниками виробництва. Уперше народницький ідеал соціальної рівності став реальністю, продемонстрував переваги і недоліки «колективного» господарювання селян. «Артільний батько» виявився великим мрійником і оптимістом, який ніколи не зраджував власного розуміння кооперативного ідеалу.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Посилання
Vovchenko, V. (2007). Archivna spadshchyna kooperatora, derzhavnoho i hromads’koho dijacha M.V.Levyts’koho (1859–1936): istorija, rekonstrukzija, zmist. [Archival legacy of the cooperator, state and public figure M.V. Levitskyi (1859–1936): history, reconstruction, content]. Candidate thesis. Kyiv. [in Ukrainian].
Jefremov, S. (1997). Shchodennyky, 1923–1929 [Diaries]. Kyiv. [in Ukrainian].
Levyts’kyij, M. (1918). Pro khliborobs’ki spilky (artili). [About agricultural unions (artili)]. Sil’s’kyij hospodar. [Village owner], 3/4, 5–10. [in Ukrainian].
Mykola Vasyl’ovych Levyts’kyij [Mykola Vasyliovych Levytsky] (1918). Sil’s’kyij hospodar [Village owner], 7, 1–3.
Levyts’kyij, M. (1918). Pro khliborobs’ki spilky-artili. [About agricultural unions-artili]. Sil’s’kyij hospodar. 7, 9–17. [in Ukrainian].
Juvilei M. V. Levyts’koho.(1918). Sil’s’kyij hospodar. [Village owner], 7, 31–32. [in Ukrainian].
Marochko, V. (1995). Ukrains’ka seljans’ka kooperazija. Istoryko-teoretychnyij aspect (1861–1919 rr.). [Ukrainian peasant cooperative. Historical and theoretical aspect (1861–1919)]. Kyiv. [in Ukrainian].
Enzyklopedija istorii Ukrainy. [Encyclopedia of the history of Ukraine] (2009). Kyiv, 6. [in Ukrainian].
Mazijevich, K. (1926). Z mynuloho sil’s’kohospodarskoii kooperazii. Ukrains’ka sil’s’kohospodars’ka kooperazija z nahody 10-i richnyzi zasnuvannja «Zentralu». Zbirnyk 1. Podjebrady. [in Tchecoslovaquie].
Ukrains’ka inteligenzija i vlada Zvedennja Sekretnoho viddilu DPU USRR 1927–1929 rr. [Ukrainian intelligentsia and the government. Summary of the Secret Department of the DPU of the Ukrainian SSR 1927–1929] (2012). Kyiv. [in Ukrainian].
Farenij, I. (2008). Kooperatyvnyij rukh u Naddniprjns’kij Ukraini v druhij polovyni XIX – na pochatku XX stolittja. [The cooperative movement in Dnieper Ukraine in the second half of the 19th and early 20th centuries]. Cherkasy. [in Ukrainian].