Реєстраційно-податкова політика німецької влади стосовно собак у Райхскомісаріаті «Україна» та методи її реалізації (1941– 1943 рр.)

Анотація

Мета статті – на основі виявлених джерел висвітлити реєстраційно-податкову політику німецької влади у Райхскомісаріаті «Україна» (далі – РКУ)1 у 1941–1943 рр. щодо власників собак; окреслити коло адміністративно-виконавчих органів, відповідальних за її реалізацію на місцях; охарактеризувати процедуру реєстрації та видачі реєстраційних жетонів для собак; з’ясувати розміри та терміни сплати податку за собак, а також динаміку податкових тарифів, пільгових та звільнених від сплати категорій. З’ясувати суспільну реакцію на цей податок, зокрема, частковий спротив населення. Дотично до теми розглянути окремі тогочасні санітарноветеринарні приписи та суспільні норми щодо утримання собак.
Наукова новизна полягає у тому, що, хоча про податкову політику Третього Райху на окупованих територіях, зокрема щодо України, загалом написано й опубліковано чимало, саме цей її аспект ніколи окремо й глибоко не розглядався. Також вперше вивчено й введено в науковий обіг низку опублікованих джерел (постанов, розпоряджень та наказів окупаційної влади РКУ) стосовно порушеної у статті проблематики.
Висновки. У 1941–1943 рр. на частині окупованих Третім Райхом українських земель виник РКУ. Німецька влада відродила практику реєстрації та накладання на населення податку на собак, яка існувала до того в УРСР. Причиною цього була необхідність обліку та реєстрації тварин через значну кількість бездомних собак та часті спалахи пошестей, зокрема сказу. Собака реєструвалася місцевими органами у відповідній книзі, до якої вносили дані про власника тварини, адресу, породу й деколи кличку собаки. Власникові видавалася реєстраційна квитанція, а закріплений за собакою номер реєстрації дублювався на виданому собачому жетоні, що кріпився до нашийника. На початковому етапі (серпень-грудень 1941 р.) адміністрація РКУ у м. Рівне проводила гнучку податкову політику, залишаючи податково-тарифну ініціативу стосовно цього та інших видів податків на розсуд адміністрації на місцях. Як свідчать виявлені та проаналізовані джерела, міський, окружний та районний адмінапарати у 1942–1943 рр. часто за обставинами чи потребою регулювали розмір податку на собак у бік його збільшення або зменшення. Оскільки селяни неохоче платили цей податок (а подекуди й відмовлялися це робити) через надмірну податкову переобтяженість та виснаженість селянських господарств попередньою радянською добою, це іноді змушувало владу на місцях тимчасово призупиняти збір податку або переглядати податкові тарифи. Після наступу радянських військ та визволення у 1943–1944 рр. більшої частини окупованих українських земель німецьке податкове законодавство втратило чинність. Свідчення про собачі реєстраційно-податкові жетони з українських міст цього періоду збереглися лише в публікованих приписах і постановах, тоді як жоден екземпляр такого жетона з теренів РКУ за 1941–1943 рр. авторові невідомий.